Причини порушення зору. Класифікація порушень зорової функції у дітей

 
В сучасній педагогічній практиці в багатьох країнах залежно від ступеня порушення зорової функції використовують простий розподіл на сліпих та осіб з ослабленим зором, слабозорих.
Ступінь порушення зорової функції визначається за рівнем зниження гостроти зору – здібності ока бачити дві світячи крапки при мінімальній відстані між ними. За нормальною гостротою зору, що дорівнює одиниці – 1,0, приймаються особливості людини розрізняти букви або знаки десятого рядка спеціальної таблиці на відстані 5 м. Різниця в здатності розрізняти знаки між подальшим і попереднім рядками означає різницю в гостроті зору на 0,1. Людина здатна розрізнити найкрупніші знаки першого зверху рядка, має гостроту зору – 0,1, четвертого – 0,4 та ін.
Для визначення гостроти зору нижче 0,1 використовується рахунок пальців. Здібність до рахунку розставлених пальців руки на відстані:
5 м відповідає гостроті зору в 0,09;
2м – 0,04;
0,5 м – 0,01;
30 см – 0,005.
Здібність до розрізнення світла від темряви відповідає гостроті зору на рівні світловідчуття.
Нездатність до розрізнення світла від темряви означає, що гострота зору дорівнює 0.
Таким чином, залежно від ступеня зниження гостроти зору на око, що краще бачить при використанні окулярів, та від можливості використовувати зоровий аналізатор в педагогічному процесі виділяють наступні групи дітей;
сліпі – це діти з поєною відсутністю зорових відчуттів, що або мають залишковий зір (максимальна гострота зору – 0,04 на око, що краще бачить, із застосуванням звичайних засобів корекції – окулярів), або зберегли здатність до світловідчуттів;
абсолютно, або тотально сліпі – діти з повного відсутністю зорових відчуттів;
частково, або парціально сліпі – діти, що мають світловідчуття, зір (здібність до виділення фігури з фону) з гостротою зору від 0,005 до 0,04;
слабозорі – діти з гостротою зору від 0,05 до 0,2.
Головна відмінність даної групи дітей від сліпих: при вираженому зниженні гостроти сприйняття зоровий аналізатор залишається основним джерелом сприйняття інформації про навколишній світ і може використовуватися як провідний у навчальному процесі включаючи читання і письмо.
Залежно від часу настання дефекту виділяють дві категорії дітей:
сліпонароджені – це діти з вродженою тотальною слепотою або осліплі у віці до трьох років. Вони не мають зорових уявлень, весь процес психічного розвитку відбувається в умовах повного випадіння зорової системи;
осліплі – діти, що втратили зір в дошкільному віїс та пізніше.

Глибина і характер ураження зорового аналізатору впливає на розвиток всієї сенсорної системи, визначає провідні шляхи пізнання навколишнього світу, точність і повноту сприйняття образів зовнішнього світу.
Аналіз причин порушень зору показує, що в 92% слабозорі та в 88% випадків сліпота мають вроджений характер. При цьому серед причин дитячої сліпоти помітна тенденція зростання частоти вроджених аномалій розвитку зорового аналізатора: в 1964 р. – 60,9% таких аномалій (дані М. Земцової, Л. Солнцевої); в 1979 р. – 75% (А. Каплан); в 1991 р. – 91,3% (Л. Киріллова); в 1992 р. – 92% (А. Хватова).
Вроджені захворювання і аномалії розвитку органів зору можуть бути наслідком зовнішніх і внутрішніх шкідливих чинників. Приблизно 30% з них спадкової природи (вроджена глаукома, атрофія зорового нерва, міопія).
Як генетичні чинники порушення зорової функції можуть виступити: порушення обміну речовин, що виявляється у вигляді альбінізму, спадкові захворювання, що приводять до порушення розвитку очного яблука (вроджений анофтальм), мікрофтальм, спадкова патологія судинної оболонки, захворювання рогової оболонки ока, вроджені катаракти, окремі форми патології сітківки.
Аномалії зору також можуть виникнути в результаті дій зовнішніх і внутрішніх негативних чинників, що мали місце в період вагітності. На розвитку плоду можуть позначитися патологічний перебіг вагітності, перенесені матір'ю вірусні захворювання, токсоплазмоз, краснуха та ін.