Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мовлення.
Периферичне порушення мовлення у тих випадках,
коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарату.
До факторів, що зумовлюють мовленнєві порушення, відносять такі:
- різна внутрішньоутробна патологія, що приводить
до порушення розвитку плода. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при
порушенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної
патології сприяють токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання,
травми, несумісність крові по резус-факторі й ін.
- родова травма й асфіксія (недостатність
кисневого постачання мозку внаслідок порушення подиху) під час пологів, які
приводять до внутрічерепних крововиливів.
- різні захворювання в перші роки життя дитини.
Особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні
захворювання, менінгоенцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.
- травми черепа, що супроводжуються струсом
мозку.
- спадкоємні фактори.
У цих випадках порушення мовлення можуть
становити лише частину загального порушення нервової системи й сполучатися з
інтелектуальною й руховою недостатністю.
- несприятливі соціально-побутові умови, що
приводять до педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушення
емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.
При аналізі причин виникнення порушень варто
враховувати співвідношення мовного дефекту й збережених аналізаторів і функцій,
які можуть бути джерелом компенсації при корекційному навчанні.
Раннє виявлення дітей з відхиленнями в розвитку в
першу чергу проводиться в сім'ях з «підвищеним ризиком»:
- сім'ї, де вже є дитина з тим або іншим
дефектом;
- сім'ї з розумовою відсталістю, захворювання
шизофренією, порушенням слуху в одного з батьків або в обох;
- сім'ї, де матері перенесли під час вагітності
гостре інфекційне захворювання, важкий токсикоз;
- сім'ї, в яких діти перенесли внутрішньоутробну
гіпоксію (кисневе голодування), природову асфіксію, травму або ж нейроінфекцію,
черепно-мозкові травми в перші місяці життя.
Наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й попередження за
допомогою спеціального корекційного навчання й виховання – називається
логопедією.
В основі методів логопедичної науки лежать
принципи: розвитку, системного підходу, розгляду мовних порушень у
взаємозв'язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.
Предметом логопедії як наукової дисципліни є
вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й
пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія
підрозділяється на дошкільну, шкільну й логопедію дорослих.
Важливим і відповідальним етапом для дитини є початок навчання у школі.
Для того, щоб учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні
навчальні і пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. А, як уже було
сказано, одним із найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини
чиста, правильна, дитина вільно спілкується з оточуючими. Розлади мовлення
можуть привести до проблем у навчанні і спілкуванні, дитина не зможе успішно
навчатися.
Тому, батькам не потрібно перевантажувати дітей у букварному періоді.
Вони повинні бути терплячими, не нервувати і не підганяти дітей, постійно
стежити за правильністю мовлення дітей, своєчасно виправляти граматичні
помилки, але не втручатись у дитячі розповіді. Потрібно спочатку вислухати
дитину, а потім виправляти помилку.
Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої
вади. Помічником у вирішенні цієї проблеми для батьків дітей стане логопед.
Комментарии
Отправить комментарий